Оголошення

  • День перший:

    День перший:

    День перший: Наш похід розпочався рано-вранці з прибуття до села Ворохта. Поки чекали решту групи, за доброю традицією пригостили безпритульних собак і котів — маленький, але важливий жест турботи, який вже став частиною ритуалу перед виходом у гори. Після цього вирушили трансфером до спортивної бази «Заросляк» — стартової точки маршруту. Тут встигли обійти місцевий риночок у пошуках святкових тістечок і свічок для торта — адже цього дня святкував День народження наш тім-лідер Сергій Нога. Запланували невеликий сюрприз, який мав додати тепла й радості у перший день мандрівки. Поповнили запаси води — і вирушили на маршрут. Цього дня нашою ціллю стало озеро Несамовите — одне з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах, розташоване на висоті 1750 метрів над рівнем моря. Дорога до нього пройшла майже непомітно: розмови, сміх, знайомство з новими людьми й підтримка тих, хто поруч, творили відчуття легкої й щирої подорожі. Звісно, підйом був відчутним — особливо для тих, хто вперше бере участь у такому поході. Але саме тут проявилась сила єдності: підтримка рідних, друзів, нових знайомих допомагала долати втому, дихати глибше й крокувати далі. До обіду ми дісталися озера. Розбили табір, ввечері привітали Сергія з Днем народження. Цей момент був особливо теплим і душевним — у місці, де не ловить зв’язок, але добре ловить серце. Увесь день синоптики обіцяли дощ, і ми були до нього готові. Але погода вирішила подарувати нам навпаки — ясний, теплий день і неймовірний захід сонця над Чорногірським хребтом. Саме з таких днів починаються великі спогади. Гірська Терапія — це не лише про походи та підйоми на вершини. Це про спільноту, де кожен і кожна мають значення, де важливо не тільки крокувати вперед, а й бачити того, хто позаду, ділитися водою, словом, обіймами чи просто присутністю. Тут відбувається щось більше, ніж фізичне пересування: формується коло довіри, розуміння й підтримки. Саме в таких умовах народжується відчуття приналежності — до людей, до природи, до себе справжнього/ньої. Це простір, де кожен/кожна може бути вразливим і сильним водночас, знайти не тільки стежку в горах, а й шлях до внутрішнього балансу.

  • День другий.

    День другий.

    День другий: Другий день нашої мандрівки розпочався у тумані й прохолоді. Ранок зустрів нас спокоєм та тишею, але команда була налаштована рішуче — швидкий сніданок, кава, збір табору, і ми вирушили у новий день. Маршрут пролягав через вершини Туркул, Пожежевську, Брескул і далі — на Говерлу, найвищу точку України, з фінішем на Перемичці. Із самого ранку краєвиди вражали. Чорногора була у своєму найкращому вбранні: червона рута, анемони, дзвіночки — усе цвіло, пульсувало життям і створювало відчуття чарівної, майже нереальної казки. До підйому на Брескул ішли зачаровані — краса навколо змушувала зупинятися, оглядатися, вдихати на повні груди. Однак підйом на Брескул швидко повернув до реальності: маршрут став вимогливим. Саме тут знову проявилася сила нашої спільноти — учасники й учасниці підтримували одне одного, підбадьорювали, допомагали нести наплічники, ділилися водою й турботою, рухались як єдина вервечка, де важливий кожен крок — і свій, і того, хто поруч. На вершині Брескулу зробили перепочинок, фото на фоні величної Говерли і продовжили маршрут. Підйом на найвищу вершину країни був неквапливим і уважним: контролювали дихання, прислухалися до власного стану, продовжували взаємодію як справжня команда. Саме в таких моментах народжується довіра — до себе, до шляху і до тих, з ким цей шлях долаєш. Говерла зустріла пронизливим вітром і густими хмарами. Попри спеку, яку ми відчували на хребті протягом дня, тут, як і зазвичай, було вітряно і холодно. Тож довго не затримувались — після фото й короткого огляду почали спуск у напрямку Перемички. Увечері, вже на облаштованій для вогнища локації, ми зібралися біля багаття. Під мерехтіння полум’я ділилися враженнями, обговорювали пережите за день, слухали одне одного і разом налаштовувалися на нову пригоду — підйом на Петрос, що чекав на нас наступного дня.

  • День четвертий: шлях до фінішу

    День четвертий: шлях до фінішу

    День четвертий: шлях до фінішу Ранкове пробудження було раннім і водночас спокійним. Ми швидко зібрали табір і вирушили в дорогу — до фінальної точки маршруту, села Кваси. Позаду залишалися вершини Чорногірського хребта, неймовірні краєвиди, дні спільного підйому, розмов, тиші й підтримки. У Квасах нас вже чекала частина групи — ті, хто мав інший маршрут і теж не сиділи без діла. Вони досліджували околиці, знайомилися з гуцульським колоритом, відкривали нові джерела мінеральної води й надихалися місцевою атмосферою. Група зізналася, що повертатися до цивілізації зовсім не хотілося — надто швидко пролетіли ці дні, наповнені справжністю. Але ми точно знаємо: це не кінець, а лише пауза. Тож — до нових зустрічей у горах. До нових маршрутів, вершин і вражень.

  • Вересневий похід для ветеранів, учасників російсько - української війни!

    Вересневий похід для ветеранів, учасників російсько - української війни!

    Вересень – пора кришталевого повітря, коли вершини гір видно на десятки кілометрів. Це також найулюбленіший місяць для активностей у горах для команди проєкту Гірська Терапія. Тож, перші дні осені з групою ветеранів, учасників російсько - української війни, ми провели серед Карпатських вершин. Хлопці мають бойові поранення, пройшли лікування та медичну реабілітацію, а похід став наступним кроком до відновлення, як фізичного, так і ментального. Група була злагодженою. Учасники підтримували один одного на кожному кроці, але водночас кожен мав простір для тиші, побути на одинці з собою та з природою. У колі побратимів була можливість поговорити про наболіле. Синергія групи допомагала долати труднощі та робила шлях легшим для кожного. З погодою пощастило. Ясні краєвиди, тепле сонце та смачні ягоди додали сили й настрою. «Похід дає можливість навчитися бути тут і зараз, слухати себе, розуміти власні потреби. Це важливий крок у відновленні після війни – як фізичному, так і психологічному», – зазначив керівник проєкту Сергій Нога. Дякуємо команді за теплий похід, Сергію Нозі, Володимир Волошин за організацію, Kimberly Reczek та Julius Strauss– за фінансову підтримку, ТМ «Їжа в похід» – за завжди смачненьку знижку для нашого проєкту.