День перший:
День перший: Наш похід розпочався рано-вранці з прибуття до села Ворохта. Поки чекали решту групи, за доброю традицією пригостили безпритульних собак і котів — маленький, але важливий жест турботи, який вже став частиною ритуалу перед виходом у гори. Після цього вирушили трансфером до спортивної бази «Заросляк» — стартової точки маршруту. Тут встигли обійти місцевий риночок у пошуках святкових тістечок і свічок для торта — адже цього дня святкував День народження наш тім-лідер Сергій Нога. Запланували невеликий сюрприз, який мав додати тепла й радості у перший день мандрівки. Поповнили запаси води — і вирушили на маршрут. Цього дня нашою ціллю стало озеро Несамовите — одне з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах, розташоване на висоті 1750 метрів над рівнем моря. Дорога до нього пройшла майже непомітно: розмови, сміх, знайомство з новими людьми й підтримка тих, хто поруч, творили відчуття легкої й щирої подорожі. Звісно, підйом був відчутним — особливо для тих, хто вперше бере участь у такому поході. Але саме тут проявилась сила єдності: підтримка рідних, друзів, нових знайомих допомагала долати втому, дихати глибше й крокувати далі. До обіду ми дісталися озера. Розбили табір, ввечері привітали Сергія з Днем народження. Цей момент був особливо теплим і душевним — у місці, де не ловить зв’язок, але добре ловить серце. Увесь день синоптики обіцяли дощ, і ми були до нього готові. Але погода вирішила подарувати нам навпаки — ясний, теплий день і неймовірний захід сонця над Чорногірським хребтом. Саме з таких днів починаються великі спогади. Гірська Терапія — це не лише про походи та підйоми на вершини. Це про спільноту, де кожен і кожна мають значення, де важливо не тільки крокувати вперед, а й бачити того, хто позаду, ділитися водою, словом, обіймами чи просто присутністю. Тут відбувається щось більше, ніж фізичне пересування: формується коло довіри, розуміння й підтримки. Саме в таких умовах народжується відчуття приналежності — до людей, до природи, до себе справжнього/ньої. Це простір, де кожен/кожна може бути вразливим і сильним водночас, знайти не тільки стежку в горах, а й шлях до внутрішнього балансу.