Похід почався
Похід почався задовго до того, як ми побачили Карпати. Спершу формувалася група. Були співбесіди, розмови з учасниками й учасницями, презентація маршруту та програми. Ми говорили не лише про кілометри, рюкзаки й ночівлі в наметах, а й про те, з чим кожен і кожна заходить у цей досвід. І, як виявилося, першим серйозним викликом стала не погода, а квитки. До Ворохти учасники прибували різними потягами, у різний час. Через це трансфер на Заросляк був уже пізнім, і виходити повноцінно на маршрут не мало сенсу. Тож ми не гналися за планом заради плану. Трохи пройшлися, відчули гори, видихнули після дороги й заночували неподалік метеостанції Пожежевська. Перший день був днем знайомства, правил, побудови безпечного простору. Ми домовлялися про те, як будемо рухатися разом, як говорити про складне, як просити про допомогу, як берегти себе й групу. А ще був перший мальовничий захід сонця, перша нічна прохолода, перший вечір у горах. І було відчуття, що перший день уже зробив свою справу - ми трохи видихнули, придивилися одне до одного й почали рухатися разом.